1. І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
2. І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.
3. І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...
4. І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.
5. А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.
6. А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?
7. І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.
8. Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
9. І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
10. І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.
11. Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.
12. І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.
13. А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,
14. і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.
15. Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.
16. Отже я покараю Його й відпущу.
17. Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
18. А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19. А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.
20. І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.
21. Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!
22. Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.
23. А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.
24. І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:
25. відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26. І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
27. А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
28. А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!
29. Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...
30. Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!
31. Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?
32. І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
33. А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.
34. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.
35. А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!
36. І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,
37. і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!
38. Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.
39. А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!
40. Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41. Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.
42. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!
43. І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!
44. Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...
45. І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...
46. І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...
47. Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!
48. І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...
49. Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...
50. І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,
51. не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,
52. цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53. І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.
54. День той був Приготування, і наставала субота.
55. А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.
56. Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.