1. Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах,
2. і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втішити вас у вірі вашій,
3. щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.
4. Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.
5. Того. ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.
6. Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,
7. тим то втішились ми, браттє, вами у всякому горю, і нужді нашій, вашою вірою:
8. бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господі.
9. Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,
10. ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?
11. Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.
12. Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всіх, яко ж і ми до вас,
13. щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа наглого Ісуса Хриота з усіма сьвятими Його.