1. Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
2. І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
3. кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
4. Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
5. Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
6. Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
7. І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
8. Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої.
9. Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
10. Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11. І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
12. Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
13. і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
14. Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
15. Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
16. Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
17. Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
18. Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє!
19. Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
20. Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
21. І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
22. Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
23. котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
24. Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
25. Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
26. і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
27. Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
28. Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря.
29. З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї.
30. Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.