1. Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.
2. А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.
3. Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.
4. А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
5. то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.
6. Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,
7. але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,
8. бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,
9. і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,
10. тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.
11. Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.
12. Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.
13. А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
14. А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?
15. Ми юдеї природою, а не грішники з поган...
16. А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!
17. Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
18. Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.
19. Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом.
20. І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.
21. Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!