1. Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,
2. та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.
3. Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!
4. Бо коли оце слово насправді ви виконаїте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.
5. А якщо не послухаїтесь оцих слів, то клянуся Собою говорить Господь: руїною станеться дім цей!
6. Бо так промовляї Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Єілеад, щит Лівану, та поправді кажу Я, тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!
7. І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!
8. І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?
9. І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.
10. Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, але плакати плачте за тим, хто відходить в полон, бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився...
11. Бо так промовляї Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!
12. Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже...
13. Горе тому, хто несправедливістю дім свій будуї, а верхні кімнати безправ'ям, хто каже своїму ближньому працювати даремно, і платні його йому не даї,
14. що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі! І вікна собі повирубуї, й криї кедриною, і малюї червоною фарбою.
15. Чи ти зацарюїш тому, що в кедрах ти мешкаїш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому,
16. він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це Мене знати? говорить Господь.
17. Хіба твої очі та серце твої не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?...
18. Тому так промовляї Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: О мій брате! й О сестро! Не будуть за ним голосити: О пане й О величносте його!
19. Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму...
20. Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі...
21. Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: Не слухатиму! Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу...
22. Усіх твоїх пастирів буря розкидаї, а коханці твої підуть до полону, справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все свої зло!...
23. О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!
24. Як живий Я, говорить Господь, коли б був Конія, син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою-перснем на правій руці Моїй, справді Я й звідти тебе зірву!
25. І дам Я тебе в руку тих, хто шукаї твоїї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв...
26. І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, і там ви повмираїте!
27. А до Краю, куди вони прагнуть душею своїю вернутись, туди не повернуться!
28. Чи муж цей, Конія, це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?
29. О Краю, мій Краю, о Краю, послухай Господнього слова:
30. Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!