1. А Ісус пішов на гору Олив.
2. А вранці знову прийшов до храму, і увесь народ йшов до Нього. Він сів і навчав їх.
3. Тут книжники і фарисеї привели до Нього жінку, котру спіймали на перелюбі, поставили її посередині,
4. Та й сказали Йому: Учителю! Оцю жінку спіймали на перелюбі;
5. А Мойсей у Законі заповідав нам побивати таких камінням. Ти що скажеш?
6. А казали так, щоб спокусити Його, і знайти що-небудь, аби звинуватити Його. Але Ісус нахилився низенько і писав пальцем по землі, наче не зважаючи на них.
7. Але вони невгавали, запитували Його, то Він випростався й сказав їм: Хто з вас без гріха, перший кинь каменя в неї.
8. І знову нахилився низенько й писав по землі.
9. А вони, зачувши те і відчуваючи докори совісті, почали один по одному відходити, починаючи від старших, аж до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.
10. Ісус випростався і, не бачачи нікого, окрім жінки, сказав їй: Жінко! Де твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?
11. Вона відповіла: Ніхто, Господе! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди і надалі не гріши.
12. Знову говорив Ісус до народу і сказав їм: Я - світло світові; хто йде слідом за Мною, той не буде ходити в пітьмі, але буде мати світло життя.
13. Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє не справжнє.
14. Ісус сказав їм у відповідь: Якщо Я навіть Сам про Себе свідчу, то свідчення Моє істинне, тому що Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я, і куди йду;
15. Ви судите з огляду на плоть, а Я не суджу нікого;
16. А коли й суджу Я, то суд Мій істинний, тому що Я не один, але Я і Батько, що послав Мене;
17. І в законі вашому написано, що свідчення двох людей правдиве.
18. Я Сам засвідчую про Себе, і свідчить про Мене Батько, що послав Мене.
19. Тоді сказали Йому: Де Твій Батько? Ісус відповів: Ви не знаєте ні Мене, ані Батька Мого; якби ви знали Мене, то знали б також Батька Мого.
20. Ці слова виповідав Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі, і ніхто не схопив Його, тому що не прийшла ще година Його.
21. Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви туди прийти не можете.
22. Тут юдеї загомоніли: невже Він уб'є Себе Сам? Бо каже: Куди Я йду, ви не можете прийти?
23. Він сказав їм: Ви - з долішніх, а Я з горішніх; ви від цього світу, а Я не від світу цього;
24. Саме тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших; бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете у гріхах ваших.
25. Тоді сказали Йому: А хто Ти такий? Ісус сказав їм: Від початку Сущий, як оце кажу вам.
26. Багато маю про вас сказати і осудити; але Той, Хто послав Мене, є істинний, і що Я чув од Нього, те й повідую світові.
27. Не зрозуміли, що Він казав їм про Батька.
28. Тож Ісус сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що це Я і що нічого не вчиняю від Себе; але, як навчив Мене Батько Мій, так і повідую.
29. Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Батько не залишив Мене одного, бо Я завжди чиню те, що Йому угодно.
30. Коли Він говорив це, багато увірувало в Нього.
31. Тоді сказав Ісус до тих, що увірували в Нього, юдеям: Якщо будете дотримуватися Мого слова, то ви справжні Мої учні;
32. І пізнаєте істину, й істина вчинить вас вільними.
33. Йому відповідали: Ми насіння Авраамове і не були рабами нікому ніколи; чому ж Ти кажеш: Станете вільними?
34. Ісус відповів їм: Істинно, істинно повідую вам: Кожний, хто чинить гріх, є невільник гріха.
35. Але невільник не живе в домі вічно; Син залишається повік;
36. Отож, якщо Син учинить вас вільними, то справді вільними будете.
37. Знаю, що ви насіння Авраамове; одначе шукаєте вбити Мене, тому що слово Моє не вміщається в вас.
38. Я повідую те, що бачив у Батька Мого; а ви те чините, що бачили у батька вашого.
39. Сказали Йому у відповідь: Батько наш є Авраам. Ісус сказав їм: Якби ви були дітьми Авраамовими, то справи Авраамові вчиняли б;
40. А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, що сказав вам істину, котру чув од Бога; Авраам цього не чинив.
41. Ви чините справи батька вашого. На це сказали Йому: Ми не від перелюбу вродилися; одного Батька маємо - Бога.
42. Ісус сказав їм: Якби Бог був Батьком вашим, то ви любили б Мене, тому що Я від Бога вийшов і зійшов; бо Я не Сам від Себе прийшов, але Він послав Мене.
43. Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете почути слова Мого.
44. Ваш батько диявол, і ви хочете виконати похоті батька вашого. Він був душогубом від початку і не встояв в істині, бо немає в ньому істини; коли виповідає він лжу, то виповідає своє, бо він облудник, і батько брехні.
45. А коли Я істину повідую, то не вірите Мені.
46. Хто з вас викриє в Мені неправду? А якщо Я повідую істину, то чому ви не вірите Мені?
47. Хто від Бога, той слухає слова Божі; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.
48. На це юдеї відповідали і сказали Йому: Чи не правду ми кажемо, що Ти самарянин і що демон у Тобі?
49. Ісус відповів: У Мені демона немає, але Я шаную Батька Мого, а ви Мене зневажаєте.
50. А втім, Я не шукаю Моєї слави: є Той, що шукає і судить.
51. Істинно, істинно повідую вам: Хто дотримується слова Мого, той не побачить смерти повік.
52. Юдеї сказали Йому: Тепер пізнали ми, що демон у Тобі; Авраам помер і пророки, а Ти запевняєш: Хто буде дотримуватися слова Мого, той не спізнає смерти повік.
53. Невже Ти більший від батька нашого Авраама, котрий помер? І пророки померли: За кого Ти Себе маєш?
54. Ісус відповів: Якщо Я Сам Себе прославляю, то слава Моя ніщо; Мене прославляє Батько Мій, про Котрого ви кажете, що Він Бог ваш;
55. І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду схожим на вас облудником; але Я знаю Його і слова Його дотримуюся;
56. Авраам, батько ваш, був радий побачити день Мій: і побачив, і вельми радів.
57. На це сказали Йому юдеї: Тобі ще й п'ятдесяти літ немає, - і Ти бачив Авраама?
58. Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Передніше, аніж був Авраам, Я є.
59. Тоді набрали каміння, щоб кидати в Нього, але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і попростував далі.