1. Негайно вранці першосвященики із старшинами та книжниками і увесь синедріон зібрали нараду і, зв'язавши Ісуса, вивели і віддали Пилатові.
2. Пилат запитав Його: Ти - Цар Юдейський? А Він сказав йому у відповідь: Ти кажеш.
3. І першосвященики звинувачували Його вельми.
4. А Пилат знову запитав у Нього: Ти нічого не відповідаєш? Але Ти бачиш, як багато звинувачень супроти Тебе.
5. Але Ісус і на це нічого не відповів, так, що Пилат дивувався.
6. Проте на всіляке свято він відпускав їм одного в'язня, якого просили вони.
7. Тоді був ув'язнений один чоловік, на ім'я Варавва, із своїми спільниками, котрі під час бунту вчинили вбивство.
8. І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди учиняв для них.
9. Але він сказав їм у відповідь: Чи хочете, - відпущу вам Царя Юдейського?
10. Бо знав, що першосвященики видали Його через заздрощі.
11. Але першосвященики підбурили народ просити, щоб відпустив їм краще Варавву.
12. А Пилат, відповідаючи, сказав їм: А що ж ви хочете, щоб я вчинив із Тим, Котрого ви називаєте Царем Юдейським?
13. Вони знову закричали: Розіпни Його!
14. Пилат сказав їм: Якого ж злочина Він учинив? Але вони ще запекліше кричали: Розіпни Його!
15. Тоді Пилат, бажаючи вчинити бажане народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, покатувавши, спровадив на розп'яття.
16. А вояки відвели Його всередину дому, себто в преторію, і зібрали увесь загін вояків.
17. І одягли Його в багряницю і, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18. І почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський!
19. І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього і, стаючи на коліна, вклонялися Йому.
20. А коли познущалися з Нього, стягнули з Нього багряницю, одягнули Його у власну одежу Його і повели Його, щоб розп'ясти Його.
21. І примусили одного перехожого, кирінейця Симона, батька Олександра та Руфи, що йшов саме з поля, нести хреста Його.
22. І привели Його на місцину - Голгофу, що означає: "Лобне місце"1 .
23. І давали Йому пити вино, змішане з миром; але Він не прийняв.
24. І розп'яли Його, і ділили одежу Його, кидаючи жереба, кому що взяти.
25. Була третя година2, коли розп`яли Його.
26. І був напис, що засвідчував провину Його: "ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ".
27. Із Ним розп'яли двох розбійників, одного по праву, а другого по ліву руку Його.
28. І справдилося слово Писання: І до злодіїв прилучений.
29. А ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми, казали: Гей, Ти, що руйнуєш храм і за три дні споруджуєш!
30. Урятуй Себе Самого і зійди з хреста.
31. Так само й першосвященики з книжниками, насміхаючись, казали один одному: Інших рятував, а Себе не може врятувати!
32. Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде зараз із хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп'яті з ним ганьбили Його.
33. О шостій годині лягла пітьма на всю землю і тривала до години дев'ятої.
34. О дев'ятій годині озвався Ісус дужим голосом: "Елі, Елі, лама савахтані? - що означає в перекладі: "Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти покинув Мене?"
35. Деякі, що стояли тут, зачувши, казали: Ось, Іллю кличе.
36. А один побіг, намочив губку оцтом, поклав на тростину і давав Йому пити, приказуючи: Стривайте, зачекаємо, чи прийде Ілля зняти Його.
37. Та Ісус, скрикнувши голосно, віддав духа.
38. І запона у храмі роздерлася надвоє, згори й донизу.
39. А сотник, що стояв навпроти Нього, побачив, що Він, отак скрикнувши, віддав духа, і сказав: Справді чоловік Цей був Сином Божим.
40. Були тут і жінки, котрі споглядали здалеку; поміж ними була й Марія Магдалина, і Марія, матір Якова молодшого, та Йосії, і Соломія,
41. Котрі й тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, та багато інших, що разом із Ним прийшли до Єрусалиму.
42. А коли вже настав вечір, - тому що це була п'ятниця, тобто, день перед суботою,
43. Прийшов Йосип з Ариматеї, відомий член ради, котрий також наджидав Царства Божого, насмілився зайти до Пилата і просив Тіло Ісусове.
44. Пилат здивувався, що Він уже помер; він прикликав сотника і запитав у нього: Чи давно помер?
45. І, дізнавшися від сотника, віддав Тіло Йосипові.
46. А він купив плащаницю, зняв Ісуса, обгорнув плащаницею і поклав до гробу, котрий був витесаний у скелі; і привалив камінь до входу у гріб.
47. А Марія Магдалина і Марія Йосієва, дивилися, де ховали Його.