2. Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,
3. і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,
4. мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,
5. нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!
6. Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,
7. які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?
8. Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,
9. бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,
10. щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!
11. Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...
12. Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,
13. та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!
14. Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.
15. Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...
16. Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.
17. Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,
18. бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!
19. Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,
20. вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
21. Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!