2. Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:
3. хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,
4. душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!
5. Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...
6. Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...
7. Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
8. На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.
9. Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,
10. стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...
11. Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.
12. Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?
13. Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?
14. Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...
15. Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
16. Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...
17. Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,
18. вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають...
19. друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...