1. Після припинення заворушень Павло покликав учнів і висловив їм настанови, а тоді попрощався з ними й пішов у Македонію.
2. Перейшовши тими місцями, залишаючи віруючим щедрі настанови, прийшов у Елладу (Грецію);
3. Там він пробув три місяці; а коли він забажав рушати на Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, і спало йому на думку повертатися через Македонію.
4. Його проводжали до Азії Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, а також Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.
5. Вони пішли наперед і наджидали нас у Троаді.
6. А ми після днів опрісноків попливли з Филипів до них у Троаду, де пробули сім днів.
7. А першого дня тижня, коли учні зібралися на ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, розмовляв з ними і ділився словом до півночі.
8. У світлиці, де ми зібралися, було досить світильників.
9. Під час тривалої Павлової бесіди, одного юнака, на ім'я Євтих, що сидів на підвіконні, запопав глибокий сон, то він похитнувся і сонний упав донизу з третього поверху, і підняли його мертвим.
10. Павло зійшов донизу, упав на нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтеся; бо душа його в ньому.
11. А коли повернувся, то переламав хліб і спожив, і бесіду тривалу провадив, аж доки розвиднилося, а потім вийшов.
12. А хлопця живим привели, - і раділи вельми.
13. А ми наперед прийшли до корабля і попливли в Асс, щоб забрати звідти Павла, - бо він так наказав нам; маючи намір сам туди пішки прийти.
14. Коли ж він зійшовся з нами в Ассі, то ми взяли його і невдовзі прибули до Мітилену.
15. І, відпливши звідти, наступного дня ми зупинилися навпроти Хіосу, а другого дня пристали до Самосу, відвідавши Трогілеї, а наступного дня припливли до Мілету;
16. Бо Павлові спало на думку проминути Ефес, щоб йому не забаритися в Азії, бо він поспішав, як буде можливим, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.
17. А вже з Мілету послав до Ефесу покликати пресвітерів церкви.
18. А коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я від першого дня, котрого прийшов до Азії, увесь час був з вами.
19. Працюючи Господові з усією покорою і з рясними слізьми та напастями, серед спокус, що спіткали мене від юдейської змови,
20. Я нічого корисного не пропустив, коли вам проповідував, аби навчити вас привселюдно і в домах,
21. Сповіщаючи юдеям та грекам каяття перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22. І ось, нині я, за волею Духа, йду до Єрусалиму, не відаючи, що там станеться зі мною,
23. Тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що пута й кайдани чекають на мене.
24. Але я ні на що не зважаю і не остерігаю власного життя, аби лише з радістю звершити шлях мій і служіння моє, котре я прийняв од Господа Ісуса, проповідувати Євангелію благодаті Божої.
25. І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, поміж котрими я ходив, проповідуючи Царство Боже.
26. А тому засвідчую вам нинішнього дня, що я чистий від крови усіх;
27. Бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28. Тож придивляйтеся до себе і до всією отари, в котрій Дух Святий настановив вас бути охоронцями, пасти Церкву Господа і Бога, котру Він придбав Собі Кров'ю Своєю.
29. Бо я знаю, що коли відійду, то зайдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть отари.
30. І з вас самих постануть люди, котрі будуть промовляти хибно, аби прихилити і повести за собою учнів.
31. А тому будьте пильні, пам'ятаючи, що я три роки і вдень, і вночі повсякчас, зі слізьми навчав кожного з вас.
32. І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, що може наставляти вас краще і дати вам спадок між усіма освяченими.
33. Ні срібла, ні золота, ні одежі я не від кого не зажадав:
34. Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим, що були зі мною, послужили оці ось руки мої.
35. У всьому показав я вам, що, так працюючи, необхідно підтримувати слабких і пам'ятати слова Господа Ісуса; бо Він Сам сказав: Більше щастя давати, аніж брати.
36. Сказавши це, він схилив коліна свої, і з усіма ними помолився.
37. Тоді всі ревно заплакали і, припавши до Павла й обнімаючи його за шию, цілували його,
38. Сумуючи особливо від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.