1. Агріппа сказав Павлові: Дозволено тобі говорити про себе. Тоді Павло простягнув руку і скористався словом на свій захист:
2. О, царю Агріппо! Маю себе за щасливого, що нині можу захищатися перед тобою за все, в чому мене звинувачують юдеї;
3. Тим паче, що ти відаєш звичаї і суперечливі думки юдеїв. А тому прошу тебе вислухати мене щиросердо.
4. Життя моє від юности моєї, котре спочатку минало в Єрусалимі поміж народом моїм, відоме всім юдеям;
5. Вони здавна знають про мене, якщо забажають свідчити, що жив я фарисеєм за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням.
6. І нині я стою перед судом за надію на обітницю, котру Бог дав батькам нашим,
7. Котрої виконання сподіваються побачити наші дванадцятеро колін, щиросердо служачи Богові вдень і вночі: ось за цю надію, царю Агріппо, звинувачують мене юдеї.
8. Ну, що тут сказати? Невже ви неймовірним вважаєте, що Бог воскрешає мертвих?
9. Щоправда, я також гадав, що мені треба діяти супроти ймення Ісуса із Назарету;
10. І чинив те в Єрусалимі: діставши владу від першосвящеників, я багатьох святих кидав до в'язниць і, коли убивали їх, я подавав за те голос;
11. І по всіх синагогах я багаторазово мучив їх і примушував паплюжити Ісуса, і в надмірній супроти них люті переслідував навіть у чужих містах.
12. Ідучи з цієї метою до Дамаску із владою і дорученням від першосвящеників,
13. Осередь дня на шляху я побачив, володарю, світло з неба, ясніше від сяяння сонця, що осяяло мене і тих, що йшли зі мною.
14. Усі ми упали на землю, і я почув голос, що говорив мені єврейською мовою: Савле, Савле, нащо ти переслідуєш Мене? Важко тобі йти супроти рожна.
15. Я сказав: Хто Ти, Господе? Він сказав: Я Ісус, Котрого ти переслідуєш;
16. Але підведися і стань на ноги твої; бо Я на те й з'явився тобі, щоб настановити тебе служником і свідком того, що ти бачив, і що Я відкрию тобі;
17. Визволяючи тебе від народу юдейського і від поганів, до котрих Я відтепер посилаю тебе,
18. Відкрити їм очі, щоб вони навернулися від пітьми до світла і від влади сатани до Бога, і вірою в Мене дістали прощення гріхів і жереба із освяченими.
19. Ось чому, царю Агріппо, я не зміг суперечити небесному видінню,
20. Але спершу мешканцям Дамаску та Єрусалиму, а відтак усій землі юдейській і поганам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, вдаючись до справ, що достойні каяття.
21. За це схопили мене юдеї в храмі і хотіли розтерзати.
22. Одначе, діставши поміч від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому й великому, нічогісінько не кажучи, окрім того, про що пророки і Мойсей казали, що це станеться.
23. Тобто, що Христос мусив постраждати і, поставши перший з мертвих, сповістити світло народові юдейському і поганам.
24. Коли він отак захищався, Фест дужим голосом сказав: Ти втрачаєш здоровий глузд, Павле! Значна освіта доводить тебе до божевілля.
25. Ні, високоповажний Фесте, сказав він, я не втрачаю глузду, але повідую слова істини і здорового розуму:
26. Бо відає про те цар, перед котрим якраз і повідую сміливо; я зовсім не вірю, щоб від нього було щось із цього утаємничене, бо це не в якомусь закутку відбувалося;
27. Чи віриш, царю Агріппо, пророкам? Знаю, що віриш.
28. Агріппа сказав Павлові: Ти замалим не переконав мене стати християнином.
29. Павло сказав: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не лише ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, окрім оцих ланцюгів.
30. Коли він сказав це, то цар і намісник, Верніка і ті, що сиділи з ними, підвелися.
31. І, відійшовши набік, розмовляли поміж собою, що, мовляв, цей чоловік нічого, що варте смерти чи ув'язнення, не чинить.
32. І сказав Агріппа Фестові: Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав суду в кесаря. А тому й зважився намісник послати його до кесаря.