1. Коли вони промовляли до народу, до них наблизилися священики і старшини сторожі при храмі і саддукеї;
2. Невдоволені тим, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння із мертвих;
3. І наклали на них руки, і віддали їх під охорону до ранку: бо вже був вечір.
4. Багато з тих, що слухали, увірували; і число таких людей було близько п'яти тисяч.
5. Другого дня зібралися в Єрусалимі провідники їхні й старшина, і книжники,
6. І Анна першосвященик, і Кайяфа та Іван, і Олександр та інші з роду першосвященичого;
7. Вони поставили їх посередині і запитували: Якою силою чи яким ім'ям ви вчинили це?
8. Тоді Петро виповнився Духом Святим і сказав їм: Провідники народу і старшино ізраїльська!
9. Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він уздоровився,
10. То нехай стане відомо усім вам і всьому народові ізраїльському, що йменням Ісуса Христа із Назарету, Котрого ви розп'яли, Котрого Бог воскресив із мертвих, Ним поставлений він перед вами уздоровленим.
11. Він якраз і є камінь, знехтуваний вами, що будують, але вчинився головним на розі, і немає ні в кому іншому порятунку.
12. Бо немає іншого Ймення під небом, що дане людям, котрим належало б нам урятуватися.
13. Побачивши сміливість Петра та Івана і запримітивши, що вони люди некнижні і прості, вони дивувалися; а тим часом упізнавали їх, що вони були з Ісусом;
14. Але бачили уздоровленого чоловіка, що стояв перед ними, і нічого не могли сказати всупереч.
15. І наказали їм вийти геть із синедріону, а самі радилися поміж собою,
16. Кажучи: Що нам учинити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалиму відомо, що ними вчинено явне диво, і ми не можемо відкинути цього;
17. Але, щоб уже не поширювалося це в народі, з погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це Ймення нікому з людей.
18. І, прикликавши їх, наказали їм зовсім не говорити і не навчати про ймення Ісуса.
19. Але Петро та Іван сказали їм у відповідь: Поміркуйте, чи справедливо перед Богом - слухати вас більше, аніж Бога?
20. Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули.
21. Але вони, погрожуючи, відпустили їх, бо не знайшли можливости покарати їх, з причини народу, тому що всі прославляли Бога за скоєне;
22. Бо років сорок було тому чоловікові, в котрому звершилося це диво уздоровлення.
23. Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали, що говорили їм першосвященики і старшини;
24. А вони вислухали і однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико Боже, що утворив небо і землю і море, і все, що в них!
25. Ти устами батька нашого Давида, служника Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушилися погани, і народи задумали марне?
26. Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа і на Христа Його.
27. Бо справді зібралися в місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з поганами і народом ізраїльським,
28. Щоб учинити те, що визначила рука Твоя і порада Твоя.
29. І нині, Господе, поглянь на погрози їхні і дай служникам Твоїм з усією сміливістю говорити слово Твоє,
30. Тоді, як Ти простягаєш руку Твою на уздоровлення і на вчинення ознак і чудес йменням Святого Сина Твого Ісуса.
31. І, за молитвою їхньою, захиталося місце, де вони були зібрані, і виповнилися всі Духом Святим і звіщали Слово Боже сміливо.
32. І в багатьох тих, що увірували, було одне серце і одна душа; і ніхто нічого з маєтку свого не називав своїм, але все в них було спільне.
33. І Апостоли з великою силою засвідчували воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.
34. Не було поміж ними жодного нужденного; бо всі, котрі володіли землями чи домами, продавали їх і приносили ціну проданого.
35. І клали до ніг Апостолів; і кожному давалося те, на що хтось мав потребу.
36. Так Йосія, названий від Апостолів Варнавою, що означає: Син утіхи, - левит, родом кіпрянин,
37. У котрого була своя земля, продав її, приніс гроші і поклав до ніг Апостолів.