1. А я, Павло, котрий особисто поміж вами скромний, а заочно супроти вас сміливий, переконую вас покірністю і ласкавістю Христовою.
2. Прошу, щоб мені, як прийду, не вдаватися до тієї твердої сміливости, котру гадаю застосувати супроти деяких, котрі мають помисли про нас, що ми чинимо за плоттю.
3. Бо ми, ходячи у плоті, не боремося із спонук тілесних;
4. Тому що зброя нашої борні не тілесна, але могутня Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо заміри,
5. І всіляку зарозумілість, що повстає супроти науки Божої, і полонимо усілякі помисли на послух Христові.
6. І готові покарати будь-який непослух, коли ваш послух звершиться.
7. Чи на особу ви дивитеся? Хто певний в собі, що він Христів, той сам у собі розміркуй, що, коли він Христів, так само й ми Христові.
8. Бо якби я почав ще більше хвалитися нашою владою, котру Господь дав нам на розбудову, а не на руйнування ваше, то не залишився б у соромі.
9. А втім, нехай не виникне підозра, що я страхаю вас тільки посланнями.
10. Оскільки дехто запевняє, що в посланнях він суворий і сильний, а коли особисто присутній, то слабкий, і оповідь його невиразна,
11. Такий нехай знає, що, які ми на словах у посланнях заочно, такі самі й у справах особисто.
12. Бо ми не сміємо співставляти чи порівнювати себе з тими, що самі себе підносять: вони самі себе вимірюють собою і порівнюють себе з собою нерозумно.
13. А ми не без міри хвалитися будемо, але за мірою спадку, котрого визначив нам Бог такою мірою, щоб сягнути й до вас.
14. Бо ми не напружуємося над міру, як такі, що не сягнули до вас, тому що досягнули аж до вас Євангелією Христовою;
15. Ми не хвалимося над міру, не чужою працею, але маємо надію, що коли зростатиме віра ваша уповні, збільшити у вас наші зусилля,
16. Щоби в інших місцях проповідувати Євангелію, а не хвалитися готовим, на чужому терені.
17. А хто хвалиться, хвалися в Господі.
18. Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але той, кого хвалить Господь.