1. О, якби ви хоч трішки зважили на мою нерозважливість! Але ви поблажливі до мене.
2. Бо я ревно дбаю про вас із ревністю Божою, тому що я заручив вас єдиному мужеві, щоби поставити перед Христом чистою дівою.
3. Але боюся, щоб, як змій підступом своїм звабив Єву, так само й ваш розум не пошкодився, ухилившися від простоти у Христі.
4. Тому що, якби хтось, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, котрого ми не проповідували, або, якби ви одержали іншого духа, котрого не одержали, або іншу добру вість, котрої не приймали, - то ви були б вельми поблажливі до того.
5. Але я гадаю, що в мене ні в чому немає вади, якщо порівняти з вищими Апостолами;
6. Хоч я є незграбний у слові (у мові), але не в пізнанні. Втім, ми в усьому цілком вам відомі.
7. Чи згрішив я тим, що принижував себе, аби піднести вас, тому що безоплатно проповідував вам Євангелію Божу?
8. Іншим церквам я завдавав певних витрат, бо діставав од них плату за служіння вам; і, коли був у вас, хоч зазнав нестатків, нікого не обтяжив.
9. Бо нестатки мої надолужували брати, що прийшли з Македонії; та й у всьому я прагнув і прагнутиму не бути для вас тягарем.
10. За істиною Христовою в мені скажу, що похвала оця не відбереться в мене у краях Ахайських.
11. А чому я так учиняю? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але, як учиняю, так само й буду вчиняти,
12. Щоб не дати приводу тим, що шукають приводу, аби вони, чим хваляться, в тому виявилися такими ж, як ми.
13. Бо такі лжеапостоли, лукаві працівники, що вдають із себе апостолів Христових.
14. І не дивно: тому що сам сатана прибирає вигляду Ангела світла,
15. А тому не є чимось великим те, що й служителі його прибирають вигляду служителів правди; але кінець їхній буде згідно з діяннями їхніми.
16. І ще скажу: хай же ніхто не вважає мене нерозважливим; а коли не так, то прийміть мене, хоча б як нерозважливого, щоб і мені бодай трішки похвалитися.
17. Що скажу, те скажу не в Господі, а мовби в безумі з такою сміливістю на похвалу;
18. Через те, що чимало хваляться за плоттю, то я також буду хвалитися.
19. Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних.
20. Ви терпите, коли вас рабами вчиняють, коли хтось об'їдає, коли хтось оббирає, коли хтось величається, коли хтось б'є вас в обличчя.
21. На сором кажу, що на це в нас бракувало сили. А якщо хтось сміє хвалитися чимось, то скажу з нерозважливости, - що смію також і я.
22. Вони євреї? І я ізраїльтянин! Насіння Авраамове? І я.
23. Христові служителі? У безумі кажу: Я більше. Я багато більше був у праці, невимірно в ранах, більше у в'язницях і багато разів у смертельній небезпеці.
24. Від юдеїв п'ять разів я прийняв був сорок ударів без одного;
25. Тричі били мене киями, одного разу камінням побили, тричі я гинув на морі з кораблем, день і ніч пробув на глибині морській;
26. Багато разів бував у мандрівках, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у загрозі від свого народу, у загрозі від поганів, у небезпеках в місті, в небезпеках пустелі, в небезпеках на морі, у небезпеках поміж лжебратами,
27. У праці і виснаженні, часто в недосипанні, у голоді і в спразі, часто в пості, на холоді і наготі.
28. Окрім сторонніх пригод, у мене щоденно юрмляться люди, й піклуються про всі церкви.
29. Хто знемагає, з ким би я не знемігся? Хто спокушається, за кого б я не розпалювався?
30. Якщо належить мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю своєю.
31. Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, благословенний навіки, відає, що я не обманюю.
32. У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене; але мене в коші спустили з вікна по стіні, і я уникнув його рук.