1. Ось чому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо;
2. Але, відкинувши приховані ганебні справи, не вдаючися до хитрощів і не спотворюючи слова Божого, а відкриваючи істину, являємо себе совісті кожної людини перед Богом.
3. А якщо навіть закрите благовіщення наше, то закрите для тих, що гинуть.
4. Для невіруючих, у котрих бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Доброї Вісті про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.
5. Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; а ми - служники ваші заради Ісуса,
6. Тому що Бог, Котрий наказав засяяти світлові з пітьми, осяяв наші серця, аби просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.
7. Але скарб цей ми носимо у глиняному посуді, щоб велич сили належала Богові, а не нам;
8. Ми звідусіль зазнаємо утисків, але не відаємо тіснот, ми в неймовірних обставинах, але не впадаємо у відчай;
9. Нас переслідують, але ми не залишені, нас повалили, але ми не гинемо.
10. Завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоби й життя Ісусове відкрилося у тілі нашому.
11. Бо ми живі безнастанно віддаємося на смерть заради Христа, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій.
12. Аж так, що смерть діє в нас, а життя у вас.
13. А проте, маючи того самого духа віри, як написано: Я вірував, а тому казав, і ми віруємо, а тому й говоримо,
14. Знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса також і нас і поставить перед Собою з вами.
15. Бо все для вас, щоб ряснота благодаті ще більшу в багатьох вчинила подяку для слави Божої.
16. Ось чому ми не сумуємо; але якщо зовнішня наша людина тліє, то внутрішня день-у-день оновлюється,
17. Бо короткочасне легке страждання наше витворює для нас в невимірному надлишкові вічну славу,
18. Коли ми дивимося не на видиме, але на невидиме: бо побачене тимчасове, а невидиме вічне.