1. Не корисно мені хвалитися; бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.
2. Знаю чоловіка у Христі, котрий чотирнадцять років тому, - чи в тілі - не відаю, чи поза тілом - не знаю: Бог знає, - піднесений був аж до третього неба.
3. І знаю про такого чоловіка, - лише не відаю у тілі, чи поза тілом: Бог знає, -
4. Що він був узятий до раю і чув слова несказанні, котрі людині годі переказати.
5. Таким чоловіком можу хвалитися; а собою не похвалюся, хіба що немочами моїми.
6. А втім, якщо я захочу хвалитися, не буду нерозумний, тому що скажу істину; але я утримуюся, щоб хтось не подумав про мене більше, аніж у мені бачить, або від мене чує.
7. І щоб я не величався через надзвичайність одкровення, дане мені жало у плоть, ангела сатани, обтяжувати мене, щоб я не величався.
8. Тричі благав я Господа, щоб віддалив його від мене,
9. Але Господь сказав мені: Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя звершується в немочі. І тому я краще хвалитимуся своїми немочами, щоб жила в мені сила Христова.
10. А тому я розкошую в недугах, в образах, в бідуванні, у переслідуваннях, в утисках за Христа: бо коли я немічний, тоді міцний.
11. Я дійшов до безуму у хвальбі: ви мене до цього спонукали. Вам належало б хвалити мене, бо в мене ні в чому немає вади з огляду на значущість Апостолів, хоч я ніщо:
12. Ознаки Апостола виявилися поміж вами всіляким терпінням, знаменнями, дивами й силами.
13. Бо чого вам бракує з огляду на інші церкви, то хіба того, що я сам не був тягарем для вас? Даруйте мені цю провину!
14. Ось утретє я готовий рушити до вас, і не буду обтяжувати вас, бо я шукаю не вашого, а вас. Не діти мусять збирати маєтности для батьків, але батьки для дітей.
15. Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я найменше любий вам.
16. Припустимо, що сам я не обтяжував вас, та, як хитрун, лукавством брав од вас.
17. Та чи користався я чимось од вас через когось з отих, кого послав до вас?
18. Я ублагав Тита і послав з ним одного з братів: Чи Тит скористався чимось від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не одним шляхом ходили?
19. Чи не гадаєте також, що ми лише виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, і все це, улюблені, вам на науку.
20. Бо я маю острах, щоб, коли прийду, не знайти вас такими, якими не бажаю, і щоб ви також не побачили мене таким, яким не хочете: щоб не знайти у вас розбрату, заздрости, гніву, сварок, наклепів, обмов, чванства, зарозумілости й безладдя,
21. Щоб знову, коли прийду, не зневажив мене у вас Бог мій, і щоб не оплакувати мені багатьох, котрі згрішили передніше, і не покаялися за нечистоту, блудодіяння, непристойності, які вчиняли.